«Прогулянка серця» вчорашніми вулицями
«Тридцять років тому я знав одну дівчину. Але вона захворіла на лейкемію і померла. У 2006 році я зняв фільм – «Прогулянка серця», у якому розказав історію цієї дівчини. Основна мета, яку я поставив перед собою – продовжити їй життя… Розумію, що глядача це не вразить, що більш ефектною була б смерть героїні у кінці фільму, і це б тільки покращило сюжет. Але я хотів, щоб вона жила… Хоча б у фільмі… Хоча б зараз… Хоча б на трошки…»,– так прокоментував появу фільму «Прогулянка серця» в сучасному кінематографі режисер Джад Нейман. Цей фільм було презентовано 25 жовтня минулого року для широкого кола глядачів у Житомирі, в рамках фестивалю «Кінотур».
У пустому залі кінотеатру «Україна» було презентовано два фільми ізраїльських режисерів (Баселя Тануса та Джада Неймана). Обидва фільми були візначені на фестивалі нагородами.
Режисерська робота Джада Неймана «Прогулянка серця» – це історія про двох жінок. Одна із них хвора на лейкемію, але живе у повсякденному житті як нормальна людина. Інша – цілком здорова, але веде себе як хвора жінка. Вона весь час депресує, тим самим робить нестерпним життя собі та оточуючим. Фабула проста, а от сюжет… У фільмі переплітаються часи й види мистецтва… Часто замість того, щоб говорити важливі речі, актори танцюють… Або ж співають, і спів передає всі емоції… Реальність переплітається із казкою, маренням – із тверезим баченням світу. І все це – прогулянка серця, яка вкладається у одну просту історію – історію кохання та вічних почуттів.
Ірина Жаммаль, акторка, яка зіграла роль лікарки у фільмі Джада Неймана, розповідає, що Джад ніколи не ставить рамки для акторів. «Джад просто ставить задачу, а ми її вирішуємо. Він не просить нас вчити слова. Іноді ми репетирували вперше якісь сцени, а він знімав і вони вже йшли у фільм. Я у фільмі говорю одного разу російською… Це емоції. Я відчула – і так заговорила… Джад цього не вирізав…».
Дуже тісно співпрацює Джад Нейман з оператором фільму. «Ми працюємо разом вже багато років. Іноді навіть не говоримо ні про що: просто дивимось один на одного і все розуміємо. Ми жодного разу не сперечались. Хананія – це ніби друге я, це людина, яка повнітю розуміє моє бачення світу».
«Прогулянка серця» – дуже символічний та філософський фільм на вічні теми життя і смерті, любові та прощення. Музичність фільму і пластичність акторів створюють відчуття дивного синтезу мистецтва, вдчуття гармонії. Коли головна героїня фільму говорить, що вона повністю починає жити життям свого персонажа, про якого пише роман, то на це отримує відповідь: «Ти – це і є цей персонаж. Невже можливий Дон Кіхот без Сервантеса чи Сервантес без Дон Кіхота?».
Режисер Джад Нейман відомий в першу чергу своїми фільмами на військову тематику. Він довгий час жив у Берліні, зараз проживає у Тель-Авіві, знімає фільми, викладає режисерську майсерність у Нью-Йорку та Бостоні. 17 років він не знімав нічого, і потім знову вибухнув у історії світового кінематографу, поєднавши у своїх фільмах документалістику та художнє бачення світу. Він часто політичний у своїх роботах, за що неодноразово його фільми заборонялись у Ізраїлі. Під час проживання в Берліні він знімає фільм, у якому розповідає про Ізраїльско-Палестинський конфлікт. Але заблоковує вихід цього фільму на широкий екран у рідній країні тільки через те, що фільм пройшов у лондонських кінотеатрах, він став відомим і в Ізраїлі. Нейман критикує ізраїльський мілітаризм у багатьох своїх роботах. Перше кіно було відзнято у 1977 році. Вже після нього режисер починає звертатись до гострих проблем ізраїльського суспільства.
«Учорашніми вулицями» – фільм про ізраїльських ектремістів, у якому уряд іде на відкритий діалог із Палестиною. Він вийшов у світ 1989 року, коли така політична ситуація була просто неможливою. Через шість років фантастика стає реальністю, а фільм Джада Неймана – маніфестом людей, постраждалих від репресій.
У фільмі «Прогулянка серця» він звертається не до політики, а до моральних проблем сучасного світу, до хвороб, які їдять людство зсередини. В Житомирі люди не прийшли на показ його фільму, і зал був пустим. «Це не страшно,– сказав Джад Нейман. – Ще гірше було у В’єтнамі, коли на цей фільм прийшло багато людей, зала була переповнена, люди навіть стояли. І це було не безкоштовно, білети були досить таки дорогими. В той день не прийшов перекладач, тому ми змушені були показати фільм без дубляжу. І жодна людина не встала і не вийшла із зали. Всі дивились фільм, не зважаючи на те, що іврит ніхто не розумів. От тоді було дійсно погано, і я хвилювався за ту ситуацію, тому що люди були, і люди хотіли дивитись моє кіно, і з поваги до мене не виходили із зали… А те, що було у Житомирі – не страшно…»,– розповідає Джад.
У Житомирі Джад Нейман провів три дні. «Я люблю не тільки ходити у музеї. Я люблю магазинчики на маленьких вуличках. Можу там нічого не купувати, а просто дивитись на людей. Саме за таками дрібничками я вивчаю менталітет, вивчаю місто і країну…»,– сказав Джад Нейман. У магазині «Знання» він придбав збірку оповідань Пушкіна «Повести Белкина». «Я би з радістю придбав українську книжку, але не знаю української. А російську – трошки, тому тепер зможу читати оригінал зі словником…»,– поділився думками Нейман.
Джаду Нейману 71 рік, він стверджує, що світ повинен змінюватись, і змінювати його потрібно починаючи із власної сім’ї. «У себе вдома я готую їсти. Люблю це і роблю із задоволенням. А ще я хочу показати своїм дочкам, що жінка на кухні – це стереотип. Вони вийдуть заміж, і вже у своїх сім’ях не будуть стереотипними. Це, звичайно, дрібниці, але з таких дрібниць починається усе… Чому у вашій країні готують на кухні тільки жінки?..»,– розмірковує відомий режисер.
Його бачення світу дуже оригінальне. Він часто нічого не запитує, а просто ставить запитання. І коли чуєш його, то розумієш, що у цьому запитанні більше філософії, аніж у багатьох книжках. «Ми всі самі робимо своє життя…»,– усміхнувся на прощання Нейман. А свій життєвий вибір він вже зробив, і цілком відбувся як відомий світові режисер.